Ціноутворення в будівельній сфері
Актуальність проблеми. Ціна на конкурентному ринку визначається шляхом вільного обміну. Це атрибут ринку та двигун розвитку економіки. Проте, суспільство зацікавлено в соціальному спрямуванні ринкових відносин, а тому делегує державі та/або професійним об’єднанням право впливати на процес ціноутворення для задоволення суспільних інтересів. Тому у Європейському Союзі (ЄС) державами-членами встановлюється принцип вільного ринку, а ціни на будівництво в ЄС регулюються головним чином через антимонопольне законодавство, вимоги щодо тендерів та професійні стандарти, а не через пряме державне встановлення цін.
В Україні ціноутворення здійснюється шляхом директивного регулювання цін за кошторисними нормами, згідно рудиментарної практики, встановленій у Законі «Про ціни і ціноутворення», за яким:
«При обчисленні вартості будівництва об’єктів (крім автомобільних доріг загального користування), що будуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, кредитів, наданих під державні гарантії, та вартості розроблення містобудівної документації (крім вартості робіт із землеустрою, що проводяться при розробленні містобудівної документації, яка одночасно є документацією із землеустрою) застосовуються кошторисні норми України щодо ціноутворення у будівництві, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері містобудування та архітектури».
Порядок розроблення, затвердження, погодження та застосування кошторисних норм щодо ціноутворення у будівництві встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері містобудування та архітектури.
Ця бюрократична процедура встановлення та оновлення кошторисних норм теоретичне не може встигати за динамікою та мінливістю цін на ринку. Доречи, цей закон був прийнятий за часів президента В.Ф.Януковича та домінування регіоналів у ВР, який надав можливість КМУ та відповідним посадовцям суб’єктивне втручання у ринок, що спотворило конкуренцію та створило необмежені можливості для корупції. Але на вартість підрядів на капітальне будівництво за бюджетні кошти (далі будівництво) впливають не стільки кошторисні норми, скільки професійні стандарти виконання та якості робіт(послуг) та умови: системи державних закупівель підрядів будівництва, тендерів та захисту конкуренції.
Аналіз існуючої системи публічних закупівель підрядів в Україні.
Система закупівель в Україні створила інституції (правила гри), за якими до бюджетного фінансування будівництва допускалися лише ті, хто має приватно-державну змову (змову) з відповідними посадовцями – розпорядниками коштів на будівництво. Для тих осіб, хто не мали можливості до такої змови, застосовувались відповідні важелі тиску, а саме:
– роботи(послуги) та товари приймалися дуже прискіпливо, що дозволяло дискреційне нормування кошторисних норм та стандартів якості в будівельній галузі;
– оплата робіт(послуг) здійснювалась з великою затримкою;
– перевірки невідповідності якості та вартості будівництва здійснюються згідно дискреційних норм ціноутворення.
Навіть для тих, хто входив в цю змову, посадовці та відповідні правоохоронці виставляли корупційні вимоги, що суттєво збільшувало собівартість будівництва, а його ціни жорстко контролювались шляхом застосування відповідних веб-платформ з розрахунку кошторису за неактуальними кошторисними нормами. Результати перевірок за ними, або їх можливість стають суттєвим важелем впливу на будівельних підрядників (далі підрядників).
В цих умовах підрядники, щоб працювати з бюджетом були вимушені знаходити адекватні заходи, а саме:
– завищення у проєктній документації обсягу робіт, особливо при капітальному ремонті, де дуже складно здійснити нормування необхідного складу та обсягу робіт, а за це необхідно ділитися, але можливо списувати надлишкові матеріали та приписувати обсяги робіт;
– зниження якості робіт, порушуючи їх технологію та включаючи в змову інженера технагляду, якого призначає замовник, як правило УКС, який приймає об’єкт в експлуатацію, але не відповідає за його якість перед управителем – керівником бюджетної установи, на який мають вплив відповідні посадовці, а інженер технагляду фактично не несе відповідальність за якість робіт, які приймає замовник, посадовці якого входять в змову;
– заниження видатків на оплату праці, які суттєво впливають на вартість робіт (податки складають 47,4 % від вартості робіт) та на які складно приховати податки, а тому наймають низко кваліфікованих робітників чи ФОП, які не несуть відповідальність за якість робіт;
– кредитування для забезпечення своєчасної оплати праці, податків та постачання матеріалів та обладнання необхідного за технологією будівництва, що суттєво підвищує собівартість будівництва;
– збільшення неврахованої готівки, яку отримують з продажу «надлишкових матеріалів» та яку й використовують для забезпечення змови в будівництві, яке є основним джерелом ренти посадовців – розпорядників бюджетів усіх рівнів. Вплив на підрядників шляхом вибіркового та дискреційного контролю за «кошторисними нормами» уможливлює політичний тиск на міських посадовців, для яких таке будівництво є основним джерелом готівки при виконанні бюджету.
Відсутність механізмів забезпечення персональної відповідальності усіх учасників будівництва та їх участь у змові, уможливлюють зниження якості будівництва, наслідком якої є необхідність нових позанормативних капітальних ремонтів, які збагачують усіх учасників змови та спустошують бюджети громад. В ЦКУ є норма, згідно з якою гарантійний термін будівельного підряду повинен бути не менш 10 років, але так як переважна більшість підрядників – це товариства з обмеженими відповідальністю та терміном існування, то забезпечити виконання зобов’язань за гарантіями неможливо, про що свідчить судова практика розгляду суперечок з їх виконання. Забезпечення персональної професійної відповідальності інженерів-будівельників (архітекторів, проектантів, інженерів з технагляду, експертів) покладається на їх саморегулівні організації (СРО), але вони мають фонди компенсації для відповідних фахівців всієї України, що не перевищують 30 тис. грн. та формальне страхування їх професійної відповідальності, що підтверджується статистикою відшкодування їх страховиків. Тобто, лише імітується професійна відповідальність фахівців, які повинні забезпечувати якість будівництва.
Наслідки існуючої системи публічних закупівель підрядів в Україні.
Таким чином, відсутність дієвої системи забезпечення якості будівництва, система жорстких кошторисних норм з дискреційними механізмами їх застосування (любим друзям все, ворогам – кошторисні норми), що мотивують усіх його учасників до змови (до непотизму на ринку) в публічних закупівлях. Тому що без змови не можливе своєчасне та об’єктивне прийняття та оплата робіт (послуг). Отже, все це уможливлює створення штучних місцевих монополій, наслідком яких є штучне підвищення цін, які впливають на кошторисні норми та зниження якості будівництва, надходження податків, захищеність працівників, малого та середнього бізнесу (МСБ) в будівництві. Це вимагає їх, як субпідрядників ставати «проєктними партнерами» (тобто лише юридично та формально незалежними) партнерами генеральних підрядників – місцевих монополістів, та здійснювати вищеописані заходи, але на нижчому рівні. Підрядники, які не є «проєктними партнерами», тобто на входять в ланцюг такої змови, не витримують конкуренції з ними, а їх працівники (робітники та інженери) переходять до конкурентів з цього ланцюга.
Таким чином, в Україні склалася інституційна корумпована система у будівництві. Всі учасники змови, включаючи усіх учасників будівництва, посадовців містобудівного контролю та правоохоронних органів – є її бенефіціарами. Отже, отримаємо екстернальний ефект, коли громадяни, які не входять у цю змову на ринку будівництва, отримують неефективно витрачання їх публічних коштів, тобто шкоду. Так їхні кошти витрачаються надмірно при експлуатації, таким чином створених об’єктів архітектури, а відповідні бюджетні установи витрачають час та бюджетні ресурси не на здійснення своїх функцій, а на понад нормативні ремонти для забезпечення якості вже своїх послуг. Але будь-який ремонт за бюджетний кошт уможливлює створення приватно-державної змови для збагачення її учасників. Тому таке будівництво в змові уможливлює отримання ренти усіх її учасників від поточного фінансування будівництва, а занижена якість якого створює умови не тільки для їх збагачення зараз, а і для його понад нормативне збільшення будівництва у майбутньому.
Закон України «Про публічні закупівлі» та офіційний майданчик Prozorro регламентують процедуру закупівлі в частині проведення торгів, але не регламентують умови контрактів закупівлі з зобов’язаннями замовника своєчасної прийомки та ритмічної оплати робіт (послуг), вимог до забезпечення їх якості у гарантійний термін, які суттєво впливають на вартість. Всі ці важелі передаються замовнику, посадовці якого на свій розсуд розпоряджуються публічним коштом. Тому ця система закупівель лише імітує створення конкурентного ринку, про що свідчить середня кількість учасників торгів з будівельних підрядів, яка дорівнює, за даними звітів Prozorro, 2,5 особи.
Тобто ця системи безвідповідальності за якість будівництва, за своєчасні прийняття та оплату його результатів, дискреційне регулювання ціноутворення за суспільний кошт створили штучну монополізацію цього ринку та вбудувала в змову, майже усіх учасників будівництва.
Вийти з цієї інституційної системи приватно-державної змови в будівництві в суспільних інтересах, але можливо лише за участю професіоналів в будівництві та правознавстві, які працюють та отримують ренту в цій системі, а тому економічно не зацікавлені в її зламі. Тому маємо класичну рівновагу по Нешу, при якій «в різно-рольовій грі жоден із учасників не може збільшити виграш, змінивши вибір стратегії в односторонньому порядку, коли інші учасники не змінюють свого вибору». Тобто маємо класичний провал ринку.
Постановка проблеми. Отже маємо в будівництві за публічний кошт відповідну інституційну пастку. Вийти з цієї пастки, подолати «провал» ринку та цю систему змови можливо шляхом подолання екстернального ефекту, за яким суспільство було поза цієї гри, а тому ця гра йшла за його рахунок. Але в силах суспільства, як власника публічних кошт та суб’єкта права в Україні, змінити ці правила, а для розуміння шляхів та заходів впровадження цих змін необхідне залучення експертів в реформуванні інституцій та незалежних практиків в будівельній сфері, які зможуть сформулювати проблеми, визначити відповідні завдання та шляхи її вирішення для подолання цієї інституційної пастки.
Алгоритм вирішення проблем.
Спробуємо сформулювати проблему ціноутворення в будівництві. Проблема – невідповідність якості та вартості капітального будівництва за публічний кошт в Україні вимогам до умов її сталого розвитку.
Для вирішення цієї проблеми, з врахуванням аналізу вищеописаних її причин, можливо зробити декомпозицію з неї відповідних задач, а саме створення систем:
1) забезпечення якості забудов та споруд на всіх етапах їх життєвого циклу, які містять етапи: поперед-інвестиційний, поперед-проєктний, проєктування, будівництва, експлуатації та ліквідації;
2) оптимізації витрат (їх мінімуму при збереженні якості) на усіх етапах життєвого циклу кожного об’єкта архітектури.
Згідно теорії маркетингу показники якості та вартості назад пропорційні, але спробуємо знайти механізми зворотного шляхом логічного дослідження механізмів ринку та заходів подолання його провалу й виходу з інституційної пастки.
Декомпозиція поставлених задач. Отже, зробимо декомпозицію задачі забезпечення якості робіт(послуг) на усіх етапах життєвого циклу забудов та споруд (далі якості). Під якістю ми розуміємо відповідність встановленим стандартам результатів професійної діяльності та передбачуваним вимогам їх споживачів, тобто вимогам у ефективній технічній експлуатації забудов та споруд. Для забезпечення суспільством якісного виконання робіт(послуг) на кожному етапі життєвого циклу необхідні відповідні умови пов’язані з їх виконавцями, а саме відповідна (необхідна та достатня):
1) компетентність виконавців робіт(послуг);
2) своєчасна оплата їх праці, достатня для відновлення їх потенціалу та утримання на регіональному ринку;
3) невідворотна персональна відповідальність за наслідки результатів їх праці;
4) система стандартів професійної діяльності для вимірювання її обсягу та якості, для їх реваншного замовлення та адекватної оцінки, для уможливлення створення зрозумілих та порівняльних кошторисів для замовників та інвесторів;
5) система захисту конкуренції, що забезпечує зростання якості та зменшення вартості будівництва.
На якість будівництва впливають також якість технологій, обладнання, матеріалів та виробів, але цей вплив є похідною від якості, організації, мотивації та відповідальності відповідних фахівців.
Шляхи вирішення задач, декомпозованих з задач проблеми.
Для забезпечення виконання вищеозначених умов та рішення задач необхідна їх подальша декомпозиція, рішення яких повинно забезпечуватись суспільством у інституційний спосіб, а саме:
1.1. Для забезпечення відповідної компетентності виконавців необхідне створення системи їх професійної кваліфікації тими особами, які здатні нести репутаційну та фінансову відповідальність за наслідки їх роботи, якими можуть бути відповідні саморегулівні організації (СРО) та страховики. Цим результатам кваліфікації суспільство та ринок будуть довіряти при умові:
– конкуренції між відповідними СРО, що забезпечить мотиви до їх рівню репутації;
– відкритості реєстрів з профілями та портфоліо членів СРО;
– достатності та відкритості інформації щодо їх компенсаційних фондів та лімітів угод страхування професійної відповідальності їх членів.
1.2. Для забезпечення якісного та безпечного виконання робіт (послуг) допускати до будівництва тільки компетентних осіб заявлених у договорі, а для цього передбачити у ньому обов’язки підрядників, а саме:
– контролю перебування на будівельному майданчику усіх заявлених осіб, з відповідними приладами для їх розпізнавання електронними засобами та встановити штрафи за перебування незаявлених осіб.
– залучати субпідрядників, за аналогічними стандартизованими угодами підряду на тендерній основі;
– запрошувати незалежних, заздалегідь визначених експертів для розгляду можливих суперечок при прийнятті робіт(послуг);
Це разом з встановленням мінімальної оплати праці, за тарифною сіткою, унеможливить уникнення від оплати реальної суми податків на оплату праці.
- Для забезпечення своєчасної оплати праці будівельників, достатньої для відновлення їх трудового потенціалу та утримання на ринку працівників та професіоналів, необхідно встановлення державою:
а) мінімальної погодинної оплати праці за відповідною тарифною сіткою, погодженою та щоквартально відновленою відповідними СРО (фінансування з бюджету оплати будівництва та його працівників неповинно нічим, в принципі, не відрізняється від оплати праці бюджетників);
б) вимоги до договорів підряду щодо до порядку та термінів оплати праці згідно законодавства України про оплату праці;
в) вимоги до замовника та підрядників до гарантування своєчасної оплати робіт згідно їх графіку, що забезпечує оплату праці, які обов’язково входять у стандартизовані договори підряду;
г) вимоги до оплати роялті відповідним архітекторам, проєктантам, інженерам технічного нагляду, яке залежить від економічного ефекту технічної експлуатації забудови чи споруди, який визначається згідно методиками погодженими відповідними загальноукраїнськими СРО та міністерством, а відсоток від цього ефекту визначається у договорі замовника з відповідним фахівцем. Це буде спонукати фахівців до пошуку креативних інженерних рішень та якісного виконання своїх обов’язків, наслідки яких проявляться наочно для експлуатаційників лише в процесі експлуатації забудови або споруди.
- Для невідворотної персональної відповідальності усіх фахівців та кваліфікованих робітників будівельної галузі необхідно забезпечити персоніфікований облік усіх робіт (послуг) на кожному етапі життєвого циклу кожної забудови або споруди.
Для цього необхідні: цифровізація персоніфікованого обліку усіх робіт (послуг) та їх включення у виконавчу документацію кожного об’єкту архітектури, яка повинна передаватися та зберігатися у державному публічному страховому фонді виконавчої документації. Це дозволить швидко знайти причетних до відповідної шкоди та в правовий спосіб виявити винних та забезпечити невідворотність їх відповідальності. А саме це буде їх спонукати до підвищення компетентності, забезпечення якості та реального страхування їх професійної відповідальності.
- Необхідність стандартів професійної діяльності.
З метою створення умов для раціонального планування інвестицій в будівництво, для якого необхідне прогнозування їх обсягу та порівняння пропозицій підрядників щодо майбутньої вартості підряду необхідні стандарти визначення видів робіт (послуг), їх складу та стандартів якості, умови та ресурси (часу, матеріалів та тощо) їх виконання, тобто стандарти професійної діяльності (СПД).
СПД розробляються шляхом нормуванням праці та затверджуються в ЄС відповідними професійними об’єднаннями що уможливлюють:
– порозуміння між замовниками та підрядниками;
– порівняння пропозицій підрядників щодо виконання замовлень за однаковими структурами показників змісту та якості робіт(послуг);
– створення зрозумілих для ринку індексів (інтегрованих середніх показників) цін на роботи та послуги;
– створення платформ для розрахунку орієнтовних кошторисів для інвесторів, девелоперів та замовників;
– створення системи котирування замовлень для проведення тендерів.
СПД для інженерів ЄС та США затверджують відповідні СРО та/або професійні об’єднання, а для робітничих спеціальностей – помислові палати при ТПП або професійні ради. Це, в свою чергу, впливає на загальну продуктивність праці, яка перевищує її рівень в Україні в 10-15 разів.
А саме головне, долає відчуження особи від результатів її праці. Тобто коли є стандарти праці, придатні для вимірювання їх якості та обсягу, то можливо продавати їх результат, а коли нема – то особа продає час свого перебування на роботі або виконує дискреційні (вільно визначені) вимоги до її результату. Отже, СПД уможливлюють реальну конкуренцію на ринку робіт(послуг) на рівні навіть фізичних осіб та їх команд, що створює умови для суттєвого підвищення якості та продуктивності праці, спонукає працівників та фрілансерів, якими переважно є інженери в ЄС, до безперервного професійного розвитку. Тобто СПД є необхідною умовою соціально спрямованого ринку, двигуном якого є конкуренція, яка потребує сама соціального захисту.
Задачі інституційного захисту конкуренції
- Для захисту конкуренції в будівельній галузі необхідно впровадити відповідні інституції, а саме:
1) визначення та процедури визнання локальної монополії (відсутності конкуренції), наприклад при участі у тендері, що проводиться через майданчики Prozorro менш 5 спроможних учасників;
2) локальному монополісту – переможцю торгів, висувати додаткові вимоги, а саме:
– обмеження в рентабельності;
– залучення усіх постачальників товарів, субпідрядників, причетних до виконання цього підряду, тільки на тендерній основі через майданчики Prozorro;
– здійснювати діяльність з замовником та субпідрядниками тільки за стандартизованими договорами, що забезпечують усі вищевказані умови до стандартизованих угод виконання підряду;
– застосовувати процедури відкритості проєктної та виконавчої документації, достатньої для тотального державно-громадського контролю витрат на виконання договорів.
Задачі реформування інституцій постачання будівельних товарів Основним фактором впливу на якість та собівартість капітального будівництва – є постачання будівельних матеріалів та приладів, які складають більш 65 % його собівартості, згідно досліджень на платформах кошторисників. Саме планування та постачання їх обсягів за показниками якості уможливлює отримання неврахованої готівки для подальшої оплати змов, тобто корупцію, зменшення бази оподаткування підприємства.
Система постачання будівельних матеріалів та виробів в Україні складається з:
– виробників, що випускають конструктивні матеріали (це цемент, метал, цегла, камінь, деревина та залізобетонні вироби), опоряджувальні матеріали (кераміка, скло, елементи для облицювання, підлогові покриття, фарби та ін.), тепло- та гідроізоляційні, сантехнічні, теплотехнічні, вентиляційні та електротехнічні вироби та обладнання;
– дистриб’юторів та оптових продавців;
– роздрібних точок продажу (будівельні гіпермаркети, магазини);
– логістичних компаній, що забезпечують транспортування матеріалів від виробників до споживачів.
Крім вітчизняних виробників, значну частину ринку займають імпортні будівельні матеріали, обладнання та вироби.
Вартість їх постачання в Україні залежить зокрема від їх типу та обсягу, відстані до об’єкта будівництва, транспортних витрат (вартості пального), а також від курсу валют. Важливу роль відіграють також дефіцит або надлишок певних товарів на ринку, а також загальна ситуація в країні та наявність виробничих потужностей для їх виготовлення.
Для захисту конкуренції на ринку постачання будівельних товарі необхідно державі здійснити відповідні інституції, а саме:
1) проведення маркетингового аналізу за регіонами в Україні усіх будівельних товарів, з щомісячним оновленням даних цього аналізу, для відкритою публікації на сайті відповідного міністерства;
2) створення е-майданчика для оптової форвардної торгівлі за прайсами регіональних дистриб’юторів та оптових продавців;
3) визначення та процедури визнання монополістів виробників та /або регіональних постачальників та заходи контролю за зловживанням їх своїм становищем (контроль реальності собівартості та обмеження рівня рентабельності);
4) створення системи визначення у виконавчій документації будівництва усіх виробників та постачальників будівельних товарів, що застосовувались в відповідному будівництві, я це забезпечить контроль дотримання стандартів їх якості, швидке та невідворотне покарання за їх порушення.
Наслідки нових інституцій постачання товарів в будівництві.
Ці заходи конкуренції на рику постачання товарів для капітального будівництва не тільки забезпечать їх якість та збалансованість цін, а й суттєво знизять транзакційні витрати, а форвардні контракти уможливлять раціональне планування постачання, що забезпечать отримання економії витрат на логістику та маркетинг.
Наслідки та очікувані результати вирішення декомпозованих задач. Вирішення суспільством цієї системи задач з реформування інституцій будівельного ринку не тільки забезпечить соціальний захист працівників будівельної галузі, їх мотивацію до постійного професійного розвитку, підвищення якості та продуктивності праці, а саме головне, уможливить захист конкуренції, що створить сприятливі умови для розвитку МСБ. Конкуренція на рівні МСБ забезпечить зростання якості та суттєве зниження вартості будівництва.
Соціальна інерція, інституційні пастки та дії учасників приватно-державних змов в будівельній сфері є факторами протидії впровадженню інституційних реформ щодо створення конкурентного ринку. Але в Україні з’явилися умови для вимушеної ефективності, для розуміння громадян та фахівців, що без реформування інституції будівельної сфери важко залучити приватні інвестиції та людський капітал для її відновлення. А якщо є розуміння та воля громадян та фахівців суспільства, то є можливість виходу з інституційної пастки та з провалу будівельного ринку.
Висновки.
Діюча система капітального будівництва за суспільний кошт в Україні принципово відрізняється від систем будівництва в ЄС, де ціноутворення здійснюється державою у ринковій спосіб шляхом захисту конкуренції, встановлення вимог щодо тендерів та застосування професійних стандартів, а не через пряме державне встановлення цін та кошторисних норм. Таке регулювання в Україні уможливлює монополізацію будівництва з всіма її наслідками – рентою для учасників приватно-державної змови, екстернальниим ефектом для суспільства. Наслідками цього є зниження якості та підвищення вартості будівництва та експлуатації його результатів, а тому умов для інвестицій.
Для вирішення проблеми невідповідність якості та вартості будівництва за публічний кошт в Україні умовам її сталого розвитку необхідне подолання «провалу» ринку та інституційної пастки. Отже необхідне вирішення системи, декопозованих до цієї проблеми, задач, а саме:
1) забезпечення якості будівництва;
2) оптимізації витрат (їх мінімуму при збереженні якості) на усіх етапах життєвого циклу кожного об’єкта архітектури.
Для їх вирішення необхідна їх подальша декомпозиція в задачі та визначення шляхів їх вирішення, а саме забезпечення:
1) відповідної компетентності усіх учасників будівництва, яке здійснюється шляхом:
– їх кваліфікації відповідними СРО, що несуть фінансову відповідальність за якість діяльності їх членів та організують забезпечення та страхування їх професійної відповідальності;
– контролем доступу на об’єкт будівництва тільки кваліфікованих у такий спосіб та заявлених у договорі осіб;
2) своєчасної та гідної оплати їх праці, достатньої для відновлення їх потенціалу, що забезпечується шляхом встановлення в договорах умов до своєчасної оплати праці за відповідною тарифною сіткою усіх учасників будівництва;
3) невідворотної персональної відповідальності усіх учасників будівництва за наслідки результатів їх праці шляхом персоніфікованого обліку усіх робіт(послуг) у виконавчій документації та її зберігання у страховому фонді;
4) створення та оновлення стандартів професійної діяльності для вимірювання її обсягу та якості, що уможливлює створення зрозумілих та порівняльних кошторисів для замовників та інвесторів, для збагачення праці, що мотивує до підвищення її якості та продуктивності.
5) захисту конкуренції, що здійснюється шляхом:
– встановлення вимог до процедури публічних закупівель, які містять необхідність стандартизації угод, забезпечення відповідальності замовників за прийняття за встановленими СРО стандартами якості робіт(послу) та своєчасної оплати працівників підрядників згідно закону «Про працю»;
– визначення та процедури встановлення локальної монополії, та створення спеціального режиму (умов та обмежень) співпраці з замовником та суспільством, а саме: визначення вимов до прозорості кошторису та виконавчої документації; встановлення обмеження рентабельності; визначення умов усіх стандартизованих договорів з субпідрядниками та постачальниками, їх залучення через процедуру публічних закупівель;
– створення е-майданчиків для торгівлі форвардними контрактами з постачання за прасами та з результатами періодичних, регіональних маркетингових досліджень для котирування цін підрядів.
В подальшому необхідне дослідження з стратегії та тактики впровадження цих інституційних реформ будівельного ринку України.